НАТЯКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до натяка́ти, натя́кувати. [Семен:] Щось таке натякнула [Одарка] про Микиту, ніби боїться його… (Кроп., І, 1958, 91); Катерина натякнула Устині про її колишній гонор (Чорн., Визвол. земля, 1959, 170); Бачура слухав, прицілюючись, як би йому натякнути про своє (Чаб., Тече вода.., 1961, 48); Хлопець і слівцем не натякнув про свою пригоду (Донч., Вибр., 1948, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 223.