НА́ТЯ́ЖКА, и, ж. Неправомірне допущення чого-небудь, штучність. Думка про "Слово о полку Ігоревім" як про попередника дум XVI— XVII ст. спокуслива.. Аналогії з радянською поезією в даному випадку, звичайно, можуть здатися натяжкою (Від давнини.., І, 1960, 118); Читач суворий: він ніколи не простить письменникові натяжки, фальші, брехні (Смолич, Перша книга, 1951, 39).
НАТЯ́ЖКА, и, ж. Дія і стан за знач. натяга́ти1, натягти́1 і натяга́тися1, натягти́ся 1. Екіпажі повискакували з люків, зосереджено, без команди, ще раз почали оглядати машини: перевіряли ходові частини, натяжку гусениць, пальці ведучих коліс (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 647).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 222.