НАТЯГА́ТИСЯ³а́юся, а́єшся і НАТЯ́ГУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАТЯГТИ́СЯ і НАТЯГНУ́ТИСЯ, тягну́ся, тя́гнешся, док.

1. Витягаючись або розтягаючись, робитися тугим, пружним. Метр за метром вилазив з води [трос], а натягатися не натягався (Трубл., І, 1955, 98); Приводні паси до верстатів то слабнули, як пущені віжки, то натягувалися до відказу (Бойч., Молодість, 1949, 282); Натяглися троси, загули на крані мотори (Собко, Біле полум’я, 1952, 298); Бицик злегенька сіпнув за шнур.. Шнур натягнувся, як струна на балалайці (Донч., VI, 1957, 58); * Образно. На хвилинку залягла тиша і натяглася, наче струна (Коцюб., II, 1955, 100); Струною натягся і бринів голос її молодий, металевий (Головко, І, 1957, 156).

2. Натужуватися, напружуватися фізично. Натягається, як пес до роботи (Номис, 1864, № 13730); До хвилюючого дрижання натягується тіло (Стельмах, II, 1962, 395); Бідолашна [коняка] намагалася вимкнутися із трясовини. Вона зігнулась і так потяглась, що, здавалось, ноги їй аж тріскали (Досв., Вибр., 1959, 64).

3. перен., розм. Напиватися чого-небудь досхочу. — Я за Ентелла сам вступлюся, Як більш сивухи натягнуся (Котл., І, 1952, 97).

НАТЯГА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, док., розм.

1. Втомитися, довго тягаючи що-небудь (перев. важке).

2. Доволі потягати один одного за що-небудь. Натягалися за чуба (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 222.

Натягатися, га́юся, єшся, сов. в. натягтися, гнуся, нешся, гл.

1) Натягиваться, натянуться.

2) Напяливаться, напялиться.

3) Натужиться, понатужиться. Натягається, як пес до роботи. Ном. № 13730. Конячка натяглася і покотила візок. Левиц. І. 38.

4) Напитываться, напитаться. Вишні вже натягаються горілкою.

5) Только сов. в. Натаскаться. Натягалися за чуба.

6) Только сов. в. Упереться, заупрямиться. Натягся та й натягся: 22 рублі та й 22 рублі. Волч. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 529.