НАТХНУ́ТИ див. надиха́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 221.

Натхнути, хну, не́ш, гл. = Надхнути.

1) Старий січовик натхнув свою душу в молодісіньку душу онука. Мир. ХРВ. 90.

2) Українська пісня і неписана словесність народу українського натхнули молоді уми в Київі спасенною думкою. К. ХП. 7. Натхни ж нас правдою, о Музо Мельпомено! К. ПС. 6.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 529.