НАТХНЕ́ННО. Присл. до натхне́нний. Марко заговорив ізнов палко та натхненно про майбутню революцію (Головко, II, 1957, 230); Радянське село натхненно працює і творить, зростає і вчиться (Літ. газ., 12.ІІ. 1953, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 221.