НАТХНЕ́ННИК, а, ч. Той, хто надихає, запалює до чого-небудь. Ленін був організатором, ідейним натхненником і безпосереднім керівником "Искры" (Біогр. Леніна, 1955, 47); Хвала народові, що мужніми грудьми Від орд нападницьких Країну Рад відстояв, За все, за все йому скажім спасибі ми, Героєві труда, натхненнику героїв! (Рильський, І, 1956, 165).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 220.