НАТУ́РЩИК, а, ч. Людина, яка позує перед художником, скульптором. Другий полковник виглядав так, ніби скульптор, що його ліпив, дивився на свого натурщика крізь лупу (Ю. Янов., І, 1958, 201); Натурщиками, були селяни, пастухи з угорського степу (Мист., 1, 1959, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 220.