НАТУ́РИСТИЙ, а, е, розм. Який намагається все робити по-своєму, капризний, свавільний, упертий. Палазя була й краща за Надезю й не така натуриста, як Надезя (Н.-Лев., III, 1956, 203); Такий хлопець натуристий. Чи ми його малим так спотворили? А тепер як чого схотів, так щоб по його було (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 220.