НАТУРАЛІ́СТ, а, ч.

1. Людина, яка займається дослідженням природи; природознавець. За спостереженнями американського натураліста А. Вудкука, дельфін, граючись, випереджає корабель, що йде із швидкістю 10 вузлів і протягом багатьох годин "лідирує", тобто пливе поперед нього (Знання.., 1, 1966, 6); Тут же — школа з дослідним сільськогосподарським полем, з садком і городом, де юні мічурінці, юні натуралісти природу вивчають… (Вишня, II, 1956, 8).

2. Послідовник натуралізму (у 2 знач.). Кропивницький умів відбирати типові явища в житті і вносив їх у свої п’єси не копіюючи, як це робили натуралісти, а художньо осмисливши (Збірник про Кроп., 1955, 127); Дійсність подавалась натуралістами не в її істотних проявах,.. а в зображенні малохарактерних, поодиноких явищ (Укр.. кіномист., II, 1959, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 219.