НАТУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАТУ́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. З великим напруженням діяти чим-небудь, посилювати ступінь виявлення чогось. Сильно натужував [Темера] свої .. очі, поки розглядів усі ті предмети (Фр., І, 1955, 273); Роман натужує всі свої сили, усю волю і, зрошений холодним потом, непевним кроком сливе біжить далі… (Коцюб., І, 1955, 120); Натуживши всі свої сили, він підняв важкий хрест на руках (Юхвід, Оля, 1959, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 218.