НАТУ́ЖНО. Присл. до нату́жний. З останніх сил везуть коні сани і натужно стогнуть, розриваючи пружне повітря (Кочура, Зол. грамота, 1960, 395); *Образно. Натужно чахкає паровик, викидаючи в боки свистячі гейзери пари (Кол., Терен.., 1959, 148).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 218.

Натужно нар. Усиленно. Сказавши, в Йовиша вп’ялася і обняла за поперек і так натужно простяглася, що світ в очах обох померк. Котл. Ен. VI. 37.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 528.