НАТУ́ЖНИЙ, а, е. Який вимагає напруження сил. Натужна робота; // Який виявляється, твориться з напруженням фізичних сил. Голос у Вані хрипкий, тихий, натужний (Коз., Гарячі руки, 1960, 212); Хриплий, натужний кашель корчив тіло хлопчика (Жур., Даша, 1961, 23); * Образно. Почувся натужний скрегіт заліза, тріск вагонів (Кол., На фронті.., 1959, 98).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 218.