НАТУ́ЖИТИСЯ див. нату́жуватися.

НАТУЖИ́ТИСЯ, тужу́ся, ту́жишся, док., розм. Багато, довго, вдосталь потужити. На кладовищі що вже наплакались, що вже натужилися (Головко, II, 1957, 361); [Xристя:] Годі тобі, моя дитино, так тяжко сумовати [сумувати], — хіба ще за рік не натужилася? (Кроп., IV, 1959, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 218.