НАТУ́ГА, и, ж.
1. Фізичне напруження. Тягне він здорову, важку баддю, повну води, а в очах аж позеленів від великої натуги… (Коцюб., І, 1955, 22); Данилко почервонів з натуги, але ніс вазу до другого столу (Панч, Ерік.., 1950, 91).
2. Велика затрата фізичних, духовних сил, енергії і т. ін. Вчився [Павлуша] добре; перший рік без всякої натуги ішов у навчанні попереду всіх (Головко, II, 1957, 262).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 218.