НАТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАТРУСИ́ТИ, трушу́, тру́сиш, док., перех., розм.
1. Трусячи, насипати яку-небудь кількість чогось. Дід із свого ріжка натрусить чортові табаки, а чорт йому натрушує своєї (Стор., І, 1957, 87); Він вивернув кишені, натрусив хлібних крихт і вкинув у воду (Донч., VI, 1957, 261); *Образно. Життя немало натрусило смутку в душу старого (Стельмах, І, 1962, 339).
2. Трусячи дерево, збивати з нього яку-небудь кількість плодів. З кошиком у руках ходила Віра в саду, визбируючи між травою червиву падалицю, що її за ніч натрусив з яблунь вітер (Шиян, Баланда, 1957, 157).
◊ Натруси́ти кулі́в — заготовити за допомогою трусіння певну кількість снопів нем’ятої відбірної соломи для покриття будівель. — Збудували ми хліва, навіть обмастили без толоки, за гроші, своїх кулів натрусили, сніпків з них накрутили і ними вшили (Кучер, Прощай.., 1957, 193).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 218.