НА́ТРУСКА, и, ж., іст. Посудина (ріг), з якої насипали порох на поличку стародавньої гвинтівки; ріг-порохівниця.

НАТРУ́СКА, и, ж., розм. 1. Дія за знач. натруси́ти. 2. перен. Суворе покарання; нагінка, прочуханка. Щоб часом не було натруски від старших (Кв.-Осн., II, 1956, 160).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 217 - 218.

Натруска, ки, ж.

1) Зерна хлѣба, смѣшанныя съ битой (послѣ молотьбы) соломой.

2) Рогъ съ порохомъ для насыпки на полку ружья пороху.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 528.