НАТРУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАТРУДИ́ТИ, труджу́, тру́диш, док., перех., розм. Багато працюючи, діючи повним органом тіла, стомлювати його, доводити до болісного стану. Боюсь натруджувати ногу сидінням при столі (Л. Укр., V, 1956, 53); Облітав журавель Сто морів, сто земел, Облітав, обходив, Крила, ноги натрудив (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 217.