НАТРЕНО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до натренува́ти. — В мене пам’ять натренована на дітях, Адже я мати двохсот дітей (Томч., Готель.., 1960, 305); — Якщо наші м’язи натреновані так само, як і нерви, то все це ви проробите [перестрибнете паркан] легко і з задоволенням (Мик., І, 1957, 346).

2. у знач. прикм. Який пройшов відповідне тренування і має певні навики. На березі Мате [Залка] усілякі спортивні фігури чинив і мене вчив. Ох, і натренований! І так, і сяк, і пригинається, і нагинається (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 120); // Який повторенням однакових дій дістав певні навики. З-посеред неї [стрільби] натреноване Хомине вухо вирізняло знайоме чахкання батальйонних мінометів — там, і там, і там… (Гончар, III, 1959, 358); Тільки натреноване око дослідника могло відрізнити павутиння вікових тріщин від ліній, надряпаних людською рукою (Знання.., 9, 1965, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 217.