НАТРЕМТІ́ТИСЯ, мчу́ся, мти́шся, док., розм. Потремтіти довго, багато. Погано, як боїться: лиха не мине, а ще й натремтиться (Укр.. присл.., 1955, 216); А скільки страху набратися, скільки натремтітися, скільки обережності треба, щоб не зрадитися перед ворогами! (Коцюб., І, 1955, 163).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 217.