НАТО́ПТУВАТИЙ, а, е, розм. Те саме, що нато́птаний 2. Ось уже легко крокує Сава з натоптуватим Паливодою по ріллі (Гончар, Новели, 1954, 169); Просто огидно, огидно бути такою низенькою, натоптуватою (Донч., V, 1957, 260).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 216.