НАТО́ПЛЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до натопи́ти¹. Від жарко натопленої пічки пашіло теплом (Скл., Карпати, II, 1954, 88); // у знач. прикм. Майор Петерсон сидить біля натопленої грубки й читає біблію (Галан, І, 1960, 428); // нато́плено, безос. присудк. сл. В хаті було жарко натоплено.

НАТО́ПЛЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до натопи́ти².

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 215.