НАТО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАТОМИ́ТИ, томлю́, то́миш; мн. нато́млять; док., перех. Доводити до втоми; стомлювати. Сам, як читав, то трохи не над кожним словом добре натомив очі, поки розібрав (Мирний, V, 1956, 386); На чужому полі ніжки натомила, На чужій роботі ручки натрудила (Л. Укр., III, 1952, 494); До самого півдня, натомивши коня, блукає хлопець ярами та болотами (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 660).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 215.