НАСІ́ННИЦТВО, а, с. Вирощування насіннєвих рослин для одержання сортового насіння. Щоб збільшити посіви багаторічних трав і однорічних бобових культур, треба налагодити їх насінництво (Колг. Укр., 4, 1957, 15); Невід’ємною складовою частиною овочівництва є вирощування насіння овочевих культур, так зване овочеве насінництво (Овоч., 1956, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 188.