НАСУ́РМЛЕНИЙ, а, е, розм. Те саме, що насу́плений 2, 4. Цілий тиждень Гриньо, насурмлений, як осінній день, ходив на працю (Чорн., Пісні.., 1958, 71); На низьких лавах сидять насурмлені чорні постаті (Цюпа, Назустріч.., 1958, 309).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 210.