НАСУ́МРИТИСЯ, рюся, ришся, док. То саме, що насу́питися 1. — А ми вашу обіцянку до протоколу запишемо,— сказав Островерх. — Пишіть! Пишіть! — насумрився Кузьма Харитонович (Грим., Незакінч. роман, 1962, 11); Заробітчани притихли, насумрилися, придавлені вісткою (Горд., II, 1959, 172).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 209.