НАСУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСУКА́ТИ, насучу́, насу́чиш і насука́ю, насука́єш, док., перех. Сукаючи, виготовляти що-небудь. Рак і щука добули воза, насукали з трави посторонок і чекають лебедя (Укр.. казки, 1951, 54); // Сукати певну кількість чого-небудь. Сам було виріже нам удлища довгі та гнучкі, із бруслини, насуче кожному білої волосні, щоб риба в воді удочку не бачила (Морд., І, 1958, 56); — Що, цівок немає? Ану, Докійко, кинь свою кужелицю, насучи (Головко, II, 1957, 83).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 209.