НАСТІ́ЙЛИВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до насті́йливий. Він любив у ній настійливість і радів з її успіхів (Баш. Надія, 1960, 14); Запобіглива усмішка Шпаківського змінилася на вибачливу, у бархатистому голосі його посилилася настійливість (Вол., Місячне срібло, 1961, 159).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 201.