НАСТУ́РЦІЯ, ї, ж. Те саме, що красо́ля. Вона заквітчалась.. настурціями, убралась у нову спідницю й побігла з серпом на поле (Н.-Лев., III, 1956, 340); Перед хатинками, врослими від старості в землю, з’явилися мальви і настурції (Вільде, На порозі, 1955, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 208.