НАСТУ́ПНИЦЯ, і, ж. Жін. до насту́пник. Петро не наважувався призначити своєю наступницею дружину Катерину або одну з дочок (Іст. СРСР, II, 1957, 37); Вона [радянська молодь] стала гідною наступницею бойових традицій партії більшовиків (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 58); П’ять років не мав Коваль Андрій дитини.., а тепер у нього є наступниця (Кач., II, 1958, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 208.