НАСТУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТУ́КАТИ, аю, аєш, док., розм.

1. тільки недок., неперех. Час від часу злегка стукати; постукувати. Всьому тому надавав лад і такт чорний дятел, що раз у раз настукував у червивому галуззі: стук, стук, стук, стук! (Оп., Іду.., 1958, 22).

2. перех. Постукуючи, виявляти що-небудь. Настукати тріщину в горшку.

3. перех. Друкувати на друкарській машинці. Настукати кілька сторінок.

4. перех., перев. із сл. голова, вуха. Багато стукаючи, неприємно впливати на кого-, що-небудь, стомлювати когось, щось. Настукати голову; Настукати вуха.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 206.