НАСТРІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАСТРІЛЯ́ТИ і розм., рідко НАСТРЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. Стріляючи, убивати яку-небудь кількість (звірів, птахів і т. ін.). Пан Цибульський любив пополювать, було і слідство вчинить, і качок настріля (Стор., І, 1957, 154).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 205.