НАСТРУ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТРУГА́ТИ, настружу́, настру́жеш і наструга́ю, наструга́єш, док., перех.
1. Стружучи, виготовляти яку-небудь кількість чогось. Грицько наструже кописточок (Мирний, IV, 1955, 71); // Стружучи, подрібнювати що-небудь. Побігла Горпина до міста, взяла чвертку, напалила кочерги, настругала, настояла на горілці, сама першою квіткою та любистком умилася, почастувала чоловіка з власних рук (Л. Янов., І, 1959, 338).
2. перен., фам. Без особливих зусиль збирати, набувати, заробляти. Зажила [Соломія] великої слави — в торгу тямуща. Настругала сотню трудоднів, а баришів не злічити (Горд., Дівчина.., 1954, 277).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 206.