НАСТРО́МЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАСТРОМИ́ТИСЯ, ромлю́ся, ро́мишся; мн. настромляться; док.
1. Необережно наштовхуючись на що-небудь гостре, наколотися, поранитися. "Вуйко" [ведмідь] роздер ще дві корови, але то було востаннє: добирався вночі до стаї та й настромився на кіл (Коцюб., II, 1955, 327).
2. тільки недок. Пас. до настро́млювати. Кошики [соняшника] після зрізування по-різному настромлюються на стебло для висушування (Ол. та ефір. культ., 1956, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 205.