НАСТРА́ШКА, и, ж. Дія і стан за знач. настраха́ти, настраши́ти і настраха́тися, настраши́тися. Батьків не слухають [діти] … Живуть — без ніякої настрашки… (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 92).
Роби́ти (зроби́ти) настра́шку кому — словами або дією, вчинками лякати кого-небудь. Я б йому зробив настрашку, якби він був зостався з хлопцями, так утік-бо (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 204.