НАСТРАХА́ТИ, а́ю, а́єш і НАСТРАШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., перех. Ви́кликати, вселити страх; налякати. Чи ж не диво, що.. прогнала [Мелася] й настрахала ведмедя страшного? (Вовчок, І, 1955, 344); Горює Дрозд, нудьгує Дрозд, як би йому Лиса настрашити (Фр., IV, 1950, 62); Його загадкові слова настрашили нас так, що ми не знали, що й думати (Вільде, Пов. і опов., 1949, 77); Вдова з дітьми ходила до пана просити.. хліба, але економ її вигнав і настрахав, що посадить в буцегарню (Кучер, Прощай.., 1957, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 204.