Про УКРЛІТ.ORG

настоятель

НАСТОЯ́ТЕЛЬ, я, ч.

1. Начальник чоловічого монастиря; ігумен. До Верхівні часто їздить настоятель монастиря (Рибак, Помилка.., 1956, 53).

2. Старший священик православної церкви. Після служби духовенство виходило на водосвященіє [водосвяття]; настоятель ішов попереду (Стор., І, 1957, 259); Прибули [Гузь з обозом] на Куренівку, прямо до обійстя настоятеля церкви (Бурл., М. Гонта, 1959, 17).

3. діал. Спадкоємець. Зять [Миколи] пам’ятав, що живе в тестя у приймах і що він настоятель на Джерине поле й грунт (Н.-Лев., II, 1956, 258).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 204.

вгору