НАСТОЧОРТІ́ЛИЙ, а, е, фам. Дієпр. акт. мин. ч. до насточорті́ти. Зв’язковий випускає насточортіле йому скельце й нахиляється його підняти (Ю. Янов., IV, 1959, 224).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 203.