Про УКРЛІТ.ORG

насторочений

НАСТОРО́ЧЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до насторо́чити; // у знач. прикм. Над Оленкою схилялись дивовижні голови, пелехаті, з настороченим волоссям (Горд., Заробітчани, 1949, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 203.

вгору