НАСТОБУ́РЧУВАТИ див. настовбу́рчувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 201.

Настобурчувати и настовбурчувати, чую, єш, сов. в. настобу́рчити и настовбурчити, рчу, чиш, гл. Наеживать, наежить, приподнимать, приподнять (волоса, шерсть). Величезний звір …. підняв спину і настобурчив на спині темну сизу шерсть. Левиц. Пов. 98.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 524.