НАСТИ́РЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. насти́рливий 1, 3. — Так він остогид мені своєю настирливістю, що я був ладен тікати.. хоч за тридев’ять зе мель (Н.-Лев., IV, 1956,313); Його настирливість і точне розуміння справи легко перемагали всі труднощі й перешкоди до здійснення його плану (Сміл., Зустрічі, 1936, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 200.