НАСТА́РЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., діал. Настачитися. — Жінко добра, — кажу, — побійся бога, коли чоловіка не боїшся, де ж я на тебе взуття настарчуся? (Стельмах, II, 1962, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 199.