НАСТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. наста́ти 1, 2. З настанням ночі ринули до висоти підводи, навантажені боєприпасами (Гончар, III, 1959, 47); Посилення вітру надвечір є ознакою настання вітряної дощової погоди (Колг. Укр., 8, 1.956, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 198.

Настання, ня́, с. Возникновеніе. Ще до настання в Польщі їзуїцтва, ляхи в наших владик-архиреїв були «бісові пекельники», а Русь у римського прелацтва не прекладалась над жидову. К. Кр. 9. Настання́ світу. Созданіе міра. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 522.