НАСТА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до настали́ти. По тій цілині якась таємна, незрима рука веде плуг — нехитрий, звичайний хлопський плуг, з добре насталеним, блискучим лемешем (Фр., VII, 1951, 53); Легко опустивши руку, він торкнувся ручки довгого, дбайливо насталеного кинджала (Коп., Вибр., 1953, 418); * Образно. Дівчина глянула твердим, насталеним поглядом прямо у вічі Василеві (Грим., Незакінч. роман, 1962, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 198.