НАСТА́ВНИЦТВО, а, с. Діяльність, що полягає в поданні допомоги порадами, навчанням і т. ін.; заняття наставника (у 1 знач.). Слід всіляко підтримувати й розвивати благородний рух наставництва, шефства ветеранів праці над молодими виробничниками (Рад. Укр., 9.XII 1973, 1); Ударництво, стахановський рух, наставництво, рух за комуністичне ставлення до праці є кращим засобом виховання усіх трудівників (Хлібороб Укр., 12, 1975. 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 697.