НАСТ, у, ч. Обледеніла кірка на поверхні снігу. Сніг тільки-но почав танути, але надвечір брався знов скляним настом і сліпуче блищав під місяцем і під зорями (Тулуб, Людолови, І, 1957, 356); * У порівн. Сухий, спресований, як сніговий наст, пісок твердим шаром лежав під ногами (Смолич, Ми разом.., 1950, 162).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 196.