НА́СПІХ, присл. Поспіхом, похапцем, нашвидку. Він наспіх допив каву, навіть не чекаючи, поки доп’є гість (Головко, II, 1957, 476); Наспіх збитий з соснових дощок стіл був завалений оперативними картами, польовими сумками (Дмит., Наречена, 1959, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 196.