НАСПО́ДІ.
1. присл. У нижній частині, у глибині чого-небудь, на дні. Семен витяг із торбинки хліба, кілька яблук і намацав насподі шматок сала (Коцюб., І, 1955, 97); — Вугляний трюм я уявляю собі в пароплаві десь насподі, аж під машинами (Ю. Янов., II, 1958, 133); // Під чим-небудь. — На мені було дві сорочки: одна зверху, чорна й подрана, а друга насподі, біліша й не подрана (Мик., Кадильниця, 1959, 35).
2. у знач. прийм., з род. в. Уживається при вираженні місця дії у нижній частині, на дні чого-небудь. Худоба робить різні звороти, ніби крізь каламутну воду бачить насподі ріки дорогу (Досв., Гюлле, 1961, 154).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 196.