НАСПЕРЕЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Багато, довго посперечатися. В артільному дворі Іван за день стільки попобігав, наносився плугів та борін, насперечався з людьми, що не можна було собі й уявити (Чорн., Потік.., 1956, 300).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 195.