НАСОЛО́ДА, и, ж. Вищий ступінь задоволення. Орест з насолодою і увагою письменника прислухався до спогадів, оповідань Титана й Огея (Досв., Вибр., 1959, 333); Перші хвилини я не думаю ні про віщо. Я відчуваю насолоду, милуючись чудесною жінкою (Ю. Янов., II, 1958, 21); Він був справді талановитим хіміком, і робота давала йому насолоду (Собко, Справа.., 1959, 97).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 195.