НАСНА́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до насна́жити. Вони [підпільники] наснажені єдиним бажанням — або перемогти, або вмерти за честь та незалежність вітчизни (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 27); Вогке повітря наснажене прозорою парою (Тулуб, Людолови, II, 1957, 595); Ноги ступають легко, тіло наснажене бадьорою силою (Гончар, III, 1959, 419).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 194.